Народні звичаї

Тема: Народні звичаї

МЕТА: поширити знання дітей про зимові свята, народні звичаї, обряди, традиції українського народу, розвивати здібності та таланти дітей, світогляд, уважність, спостережливість; виховувати любов і пошану до історичного минулого України, бажання дотримувати традиції та зберігати обряди наших предків, виховувати доброту, чесність, порядність, людяність.
ОБЛАДНАННЯ: книга «Народні звичаї України», книга В. Скуратівського «Вінець», журнали «Розкажіть онуку», рушники, аудіозапис народної пісні «Ой хто, хто Миколая любить» та гри на бандурі та скрипці, вірші, ілюстрації, рушник, вишиті серветки, свічка, коровай, сюжетні малюнки, додаткова література.

ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційний момент.
Дівчинка в українському одязі з короваєм у руках зустрічає гостей зі словами:
Мир Вам, гості, в цій оселі!
Будьте радісні й веселі!
Всім здоров’я Вам бажаю,
Щастя й долі в нашім краї!
Вчитель. Ви вже знаєте чимало свят. Свята можуть бути родинними і громадськими, і шкільними… А бувають такі свята, які відзначаються скрізь. Їх святкує весь народ, вся наша Батьківщина, тому що вони – традиційні, народні та прийшли до нас із прадавніх часів, із сивої давнини. До цих свят належать українські обрядові свята. Таких свят в українців теж багато. А особливо щедра на них білосніжна зимова пора.
У народі говорять: «Зима прийшла і свята привела». І дійсно, взимку майже щодня свято. Ми ж виділили серед них найбільші і сьогодні поговоримо про них.
Намалюйте місяць Грудень.
Скаче коник білогрудий,
А невдовзі буде чудо,
Новорічне чудо!

Намалюйте місяць Січень.
Місяць другий у зими.
В діточок усіх на личках
Зачервоніли їхні щічки.

Намалюйте місяць Лютий.
Іній все довкруг обплутав.
Гляньте, друзі: чарівна
На малюночку Зима!

ІІ. Основна частина заходу.
Прислів’я про зиму.
1. Січень рік починає, а грудень кінчає.
2. Грудень не брат, а мороз не сестра.
3. Сніг у грудні глибокий – урожай високий.
4. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
5. Січень наступає, мороз людей обнімає.
6. Січень без снігу – літо без хліба.
7. Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
8. В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.
9. Січню морози, а лютому – хуртовини.
Вчитель. Діти, назвіть зимові місяці. А який зараз місяць? (грудень). Тому сьогодні ми з вами більш детально познайомимося із грудневими святами. Погляньте, будь ласка, на дошку.
Введення, або Видення, третя Пречиста (4 грудня). Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають «Виденням».
На Закарпатті на третю Пречисту ніхто не перевідує сусідів; якщо помітять, що до хати йде односелець, то намагаються примкнути двері. Особливо в цей день намагалися на ходити в гості жінки, бо «обов’язково принесуть нещастя».
Катерини (7 грудня). З цього дня дівчата починали ворожити. Робили це так: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва (7 січня) розквітне, то дівчина того ж року вийде заміж.
Ворожили в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли гуртом на двір кликати судженого на вечерю, б’ючи макогонами по черзі, приказуючи: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!».
Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.
З приходом Катерини чекали лютих морозів.

Парамона, або Передандрія (12грудня).
В цей день дівчата продовжували також ворожити.
Взявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити тісто, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерела, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець – майбутній чоловік буде будівельником, земля – хліборобом, гілочка – столяром.
Ворожили в такий спосіб. Заготовлені пампушки («балабушки») випікали в печі й клали на ослін. Господиня впускала до хати зголоднілого пса – чий виріб з’їв найперший, то та дівчина найшвидше вийде заміж.
В цей день стежили за погодою.
Якщо вдень йшов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.
В цей вечір відбувалися найбільші ворожіння. Ввечері дівчата варила вареники з начинкою і по начинці судили, яка буда доля.
Виходять дівчата.
– Вареник із сиром – буду з чоловіком жити в злагоді і мирі!
– А мій вареник із сіллю. Буду жити в достатку. Не буду солоно хлебати.
– А мій вареник з монетою! Багатою буду!
– А мій вареник з обручкою! Скоро заміж вийду!

Андрія (13 грудня).
13 грудня святкуємо День святого Андрія Первозванного. Андрій був перший з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата – святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни до Дніпра.
Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві.
А також в цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю.
Щоб «визначити» ім’я нареченого дівчина виходить на вулицю й запитує першого чоловіка, який їй зустрінеться, як його звати. Відповідь – ім’я майбутнього чоловіка.
Уночі проти Андрія дівчина може навіть «побачити» свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: «суджений, прийди мене розчесати». Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є її майбутній наречений.
А зараз наші дівчатка також поворожать на ім’я свого судженого.

Наум (14 грудня).
14 грудня відзначаємо День пророка Наума.
За старих часів саме цього дня діти йшли до школи: «святий Наум наставляє на ум». Відправивши дитину до школи, батьки звертаються з молитвою до святого Наума, щоб наука добре дітям давалася.
У найдавніші часи навчальний процес розпочинався взимку – 1 грудня. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою га бандурі чи скрипці. Давайте ми зараз послухаємо гру на скрипці та на бандурі.
А ще є такі прислів’я:
— Батюшка Наум, виведе синка на ум.
— Наум наставляє на ум.
— Я не знаю ні «аз» ні «буки» — прийде Наум і змусить до науки.

Варвари (17 грудня).
Святкують тільки жінки. У цей день дівчата готували вареники з маком чи з сиром. Серед яких обов’язково мали бути й «пірхуни» — заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб, від так невдаху довгий час дражнили «пірхуном».
В день Варвари не можна прати, білити й глину місити. Зате можна досхочу вишивати й займатися іншими справами, пов’язаними з нитками.
За народною легендою, свята Варвара вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу.
Цей день, 17 грудня, — поворот на весну, але саме на цей день зазвичай припадає початок найсильніших морозів.
Дівчата в цей день заготовляли галузки (гілочки) з вишень і ставили у воду, якщо гілочки зацвіли на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
За повір’ям, на Варвари починають збиратися в зграї вовки.
З цим святом пов’язано багато повір’їв:
— Яка погода на Варвари, така на Різдво.
— Який день на Варвари, такий і на Сави (18 грудня).
— Прийшла Варвара гляди ніс та вуха.

Сави (18 грудня).
День преподобного Сави відзначаємо 18 грудня.
Цей святий мешкав у монастирі із 8 років. Коли подорослішав, то пішов у пустелю, що поблизу Йордану. Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози. Народна мудрість і спостережливість відтворена в таких прислів’ях:
— Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.
Жінки в цей день займалися рукоділлям.
Є такі прислів’я:
— Сава приїхав на білих санках.
— Сави дні прибавили.
— Сава бідний, а Микола багатий.
— Сава – батько зимового Миколи.

День святого Миколая (19 грудня).
Всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали миколаїними святами. Вважалося, що він захисник усіх бідних та знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай спасав дітей серед моря. (Цікавинка із журналу «Розкажіть онуку», листопад 11, 2016 (вчитель)).
(Дитина читає молитву до святого Миколая (журнал «Розкажіть онуку», листопад 21-22, 2011).
Прислів’я:
— Після Миколи пшениця вкриє поле.
— Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
— Хвали зиму після Миколи.
— Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.
(Прослуховування пісні «Ой хто, хто Миколая любить»)
Вірші про святого Миколая
1. Справді, це прийшла зима.
Втіху всім нам принесла.
А з собою ще і свято –
Буде радості багато.

2. Цьому святу кожен рад:
Школа і дитячий сад,
Старі люди й молоді,
А найбільше – ми, малі.

3. Каже так міг любий дід,
Що це свято з давніх літ
В Україні вже існує,
Радість людям всім дарує.

4. Миколая щедре свято
Є дарунками багате.
І говоримо весь час:
«Миколай, прийди до нас».
Ганни (22 грудня).
Від Ганни зима набирає розгін: «прийшли Ганки – сідай у санки» — полюбляють нагадувати літні люди. Та це й природно, адже на Ганнине зачаття припадає зимове сонцестояння, після чого воно повертає на літо, а зима на мороз. Відтак у народі Ганни називали ще «родинами сонця».
З Ганниного дня жінки починали готуватися до Різдва – білили хати, прибирали оселі і посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят.
На Закарпатті не пряли, особливо ті, в кого часто боліла голова.
Є такі повір’я:
— Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.
— Яка Ганка до полудня, така зима до кінця грудня.
— Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.

Частування гостей і дітей українськими стравами – варениками, блинами, компотом, солодощами, фруктами.

ІІІ. Підсумок заняття.
(Прослуховування пісні про зиму)

Джерело: http://www.yrok.net.ua/load/vikhovna_robota/vikhovuemo_ljudinu/narodni_zvichaji/182-1-0-6541

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *