Основні принципи етикету в спілкуванні з людьми з інвалідністю

«Інвалідність» та знання з «доступності» та етикету 

Основні принципи етикету в спілкуванні з людьми з інвалідністю

Люди з інвалідністю є споживачами таких самих послуг, як і люди без інвалідності. Розуміння того, чого саме хоче споживач, вимагає зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності. Перше й найголовніше необхідно побачити людину. Потреби людини можуть бути різними, Ваш підхід до задоволення потреб повинен залишатися однаковим для всіх.

Люди з інвалідністю, з якими зустрінеться ваш персонал, будуть або колегами й братимуть участь у роботі на стадіоні, або вболівальниками під час змагань, які прийшли з метою гарно провести час. Вони – люди, які ведуть активний спосіб життя і не потребують жалю.

Важливо пам’ятати, що не всі люди з інвалідністю користуються візками. Наприклад, є особи з вадами зору, слуху; люди з обмеженими можливостями пересування, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, як то паличка, милиці, а також люди з розумовими вадами. Крім того, є набагато більше людей з «непомітними» чи «прихованими» ураженнями, як то артрит, серцеві захворювання, ускладнене дихання тощо.

                                     Спілкування

Належна комунікація важлива під час надання допомоги будь-якому споживачу. Особливо важлива вона для певних осіб з інвалідністю, наприклад, людина з порушенням зору, слуху.

З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам’ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи.

Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку намагайтесь розташуватися так, що її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш «спокійну зону» для того, щоб допомогти такій особі поспілкуватись з Вами.

Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.

Розмовляючи з людиною, що не чує, або має обмежений слух, дивіться їй прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало.

Особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути необхідно читати по губах. Якщо це так, під час розмови дивіться прямо на них й не закривайте вашого обличчя й рота. Знайте, що яскраве сонячне світло чи тінь можуть заважати сприйняттю, ускладнити читання по губах. Говоріть чітко своїм звичайним голосом та зі своєю звичайною швидкістю, крім випадків, коли особа попросить Вас говорити голосніше чи повільніше. Використовуйте чіткі, коротші речення. Якщо особа з інвалідністю не зрозуміла Вас, не бійтесь повторити щойно сказане Вами або спробуйте перефразувати речення. Деяким особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути легше зрозуміти Вас, якщо Ви також використовуватимете жестикуляцію руками, щоб пояснити напрям руху; також для правильного спрямування осіб з інвалідністю допомагає використання мап. Якщо Вас не зрозуміли, запропонуйте поспілкуватись за допомогою ручки й паперу. Коли Ви спілкуєтесь з особою зі складнощами в навчанні, використовуйте позитивну та просту побудову речення, як то «Ви шукаєте Ваше місце?» замість «Що Ви шукаєте?»

Допомога людині з інвалідністю

Не робіть висновків, що особа з інвалідністю потребує допомоги, тому що вона має інвалідність. Те, що Вам може здатись «боротьбою» чи подоланням перешкод, для когось може бути гарно скерованим звичайним процесом — у власному темпі та власним шляхом. Завжди спочатку спитайте, і якщо особа з інвалідністю каже Вам, що він/вона не потребує Вашої допомоги, просто прийміть цю відповідь. Не нав’язуйте свою допомогу й не ображайтесь, якщо від Вашої пропозиції відмовляться.

Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс. Якщо особа з інвалідністю потребує допомоги у тому щоб попасти в глядацьку зону або в інше приміщення на стадіоні, а Ви не можете залишити своє службове місце, Вам потрібно покликати когось з колег для надання необхідної допомоги.

Якщо Вашої допомоги потребує користувач візка, спочатку спитайте людину, куди вона хоче дістатись, а потім проінформуйте, що Ви збираєтесь довезти її.

Якщо Ви супроводжуєте людину з обмеженим зором чи таку, що не бачить, Ви маєте дозволити їй взяти Вас за лікоть та йти поруч. Завжди коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад, «За декілька кроків ми повернемо ліворуч» чи «Ми підходимо до сходів». Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться.

Якщо людина з інвалідністю має супроводжуючого чи собаку-поводиря, він/вона може йти поруч з Вами, але не тримаючись за Вас. Собаки-поводирі дуже гарно натреновані, тому Ви не маєте торкатись до них, пестити, годувати, відволікати собаку – бо вона працює.

НАЙГОЛОВНІШЕ: не стороніться людей з інвалідністю. Якщо Ви готові вести себе з ними з повагою й розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитесь.

Рекомендації із супроводу та взаємодії з людиною з інвалідністю

Загальні положення

Коли Ви представляєтесь, намагайтесь потиснути руку, навіть якщо рухи руками у людини з інвалідністю обмежені, чи якщо вона має протез.

Запропонуйте допомогу, але почекайте, поки вона буде прийнята, і надайте цю допомогу у той спосіб, у який Вас просить особа. Не ображайтесь на відмову.

Не робіть висновків на основі спостережень: пам’ятайте, що будь-хто може мати приховану «ваду» – наприклад, діабет.

Якщо Ви не впевнені у тому, що саме Вам потрібно робити – спитайте.

                Людина з порушенням зору, або незряча людина

Скажіть людині з порушенням зору, хто Ви, представте інших присутніх осіб і розкажіть, де вони знаходяться.

Запитайте людину, чи вона потребує Вашого супроводу.

Не хапайте людину, щоб супроводжувати її, дозвольте їй взяти Вашу руку; спитайте, чи хоче вона бути попередженою про сходи, двері та інші перешкоди.

Чітко скажіть, де знаходиться її місце, або покладіть її руку на спинку її місця чи на підлокітник.

Завжди кажіть людині, коли Ви відходите назад чи йдете від неї

Якщо людина йде з собакою — поводирем, спитайте дозволу на те, щоб доторкнутись до неї та взаємодіяти з нею.

Коли Ви скеровуєте особу, переконайтесь, що людина знає й розуміє кожну деталь.

                      Особи з обмеженою рухливістю

Спробуйте опуститись на рівень очей користувача інвалідного візка, або трохи відійдіть назад.

Не нахиляйтесь і не спирайтесь на інвалідний візок чи на інший допоміжний засіб людини.

Спитайте людину, чи потребує вона допомоги під час переміщення, при відкриванні дверей, але пам’ятайте, що вона може виконувати ці функції сама.

Залиште достатньо місця для тих, хто користується ходунками чи іншими допоміжними засобами під час ходи — не намагайтесь відібрати або схопити їх допоміжний засіб чи паличку.

Не намагайтесь проявляти співчуття до особи, торкаючись до її голови чи плеча, оскільки це сприймається як патронаж/опіка.

Особи з порушеннями слуху, або нечуюча людина

Щоб звернути на себе увагу людини з вадами слуху, помахайте рукою, або доторкніться до неї.

Дивіться безпосередньо на особу (навіть якщо вона користується послугами сурдоперекладача) і розмовляйте звичайним голосом, не закриваючи обличчя руками.

Намагайтесь не використовувати довгих складних речень.

Будьте терплячі з людьми, які мають труднощі в спілкуванні; не виправляйте їх; не закінчуйте їх речення замість них. Якщо Ви не розумієте, попросіть їх повторити сказане. У спілкуванні з особами з обмеженим слухом чи тими, що не чують, в нагоді інколи можуть стати ручка з папером.

Особи з затримкою розумового розвитку

Ставтесь до людей як до особистостей, відповідальних дорослих, і не робіть висновків, що вони нічого не можуть робити.

Будьте терплячими та будьте готові пояснити інформацію більш, ніж один раз.

Намагайтесь не використовувати складних речень.

Пам’ятайте, що деякі люди з затримкою розумового розвитку віддають перевагу дотриманню певних правил чи порядку. Наприклад, люди з аутизмом. Тому за можливості погодьте ці певні правила чи порядок.

10 загальних правил
спілкування з людьми з особливими потребами

1.    Коли ви розмовляєте з людиною з особливими потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до людини, яка її супроводжує (батьків чи сурдоперекладача).

2.    Під час знайомства природно потиснути руку людині з особливими потреба¬ми (навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, здатні потиснути руку).

3.    Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або взагалі не бачить, обов’язково називайте себе і всіх, хто з вами. Якщо у вас відбувається спільна бесіда у групі, не забувайте пояснити, до кого в цей момент ви звертаєтеся, і назвите себе.

4.    Пропонуючи допомогу, зачекайте, доки її приймуть, а потім запитайте, що і як робити. Якщо вас не зрозуміли — не соромтеся, перепитайте.

5.    Звертайтеся до дітей з особливими потребами на ім’я, а до підлітків — як до дорослих.

6.    Спиратися або гойдатися на чужому інвалідному візку — те саме, що спертися на його власника. Інвалідний візок — це частина недоторканого простору людини, яка його використовує, в тому числі й дитини. Це обов’язково потрібно пояснити учням.

7.    Розмовляючи з людиною, яка відчуває труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, чекайте, доки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не закінчуйте замість неї речення. Не соромтеся запитати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника.

8.    Коли ви розмовляєте з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співбесіднику не доведеться закидати голову.

9.    Аби привернути увагу людини, яка погано чує, зробіть їй знак рукою або торкніться плеча. Дивіться їй в очі і говоріть чітко, однак зважайте, що не всі люди, які погано чують, вміють читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розмістіться так, щоб на вас падало світло і вас було добре видно, ніщо вас не затуляло.

10.    Не соромтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це?..» тому, хто не може бачити чи чути.

Необхідні умови для виховання та навчання дитини з порушеннями у розвитку.
Важливим механізмом повноцінного розвитку особистості дитини є різні види його діяльності: рух, спілкування, гра, конструювання, малювання, праця та ін
Для забезпечення всіх видів дитячої діяльності необхідні певні умови, при яких дитина буде рости і розвиватися. Такими умовами є:

РОЗВИВАЮЧА ПРЕДМЕТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (ігрові предмети і розвиваючі, іграшки, дитяча бібліотека, фізкультурно-ігрові та оздоровчі споруди, природа з її об’єктами та ін)

ЗМІСТОВНЕ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ.
Предметно-ігрова діяльність — провідна у ранньому віці для дитини. Вже до кінця першого півріччя життя нормально розвивається дитина починає цікавитися навколишніми предметами, іграшками (брязкальця, дзвіночки та ін) Він хватаєїх, і кусає, розмахує ними, стукає, витягує з них звуки. Трохи пізніше такі дії ускладнюються: дитина починає помічати і використовувати деякі властивості предметів, з якими маніпулює (наприклад, вкладає маленький предмет у великий). До кінця першого року життя дитина вже вміє поводитися з простими іграшками по тим правилам, яким його навчили дорослі: збирає пірамідку і матрьошку, катає м’яч, складає кубики. І, нарешті, на другому році життя здорова дитина переходить до предметним діям нової якості: він починає вчитися користуватися кухлем і ложкою, пізніше — гребінцем, олівцем, дидактичними іграшками. У цей період найбільш важливими для нього є дії з предметами, які він виконує спільно з дорослим, в спілкуванні з ним.
Для дітей з порушеннями в розвитку спілкування практичне, коли дорослий навчає дитину оволодіння тим чи іншим предметом, є основним з перших днів його життя. Дитина з обмеженими можливостями здоров’я потребує постійної допомоги батьків на всіх етапах свого розвитку. Під час знайомства з предметами, іграшками і способами користування ними дорослий допомагає формуванню сприйняття і рухових навичок такої дитини, розвитку його мислення. Ваша мета — стимулювати будь-яке бажання дитини з порушеннями в розвитку досліджувати навколишній світ.
Дидактичні (розвиваючі) іграшки, правильно підібрані за кольором, формою, величиною, кількістю, є прекрасним засобом розвитку дітей з будь-якими порушеннями у розвитку в будь-якому віці. Вони не тільки збагачують чуттєвий досвід дитини, але й учать його мислити. Основне завдання дорослого полягає в тому, щоб з допомогою таких іграшок звернути увагу дитини на різні властивості предметів, навчити його виконувати завдання на підбір їх за подібністю і відмінністю. У таких практичних діях, як з’єднання, роз’єднання, нанизування предметів розвиваються розумові операції аналізу, синтезу, узагальнення та ін. Хотілося б застерегти батьків від пред’явлення дитині великої кількості іграшок. На думку психологів, надлишок іграшок розсіює і притуплює увагу, не дозволяє освоїти кожну з них у повній мірі. Набагато важливішенавчити дитину грати з однією іграшкою, навчити придумувати гри.
Одне з улюблених занять багатьох дітей, яке часто доводить батьків до знемоги, — викидання іграшок, предметів з ліжка, скидання зі столу. Інший малюк може довго, монотонно викладати предмети з коробки, з сумочки і складати їх назад, відкривати і закривати кришки каструль, банок, ящики і дверці шафи. Не забороняйте, а допоможіть організувати таку гру для дитини! Наприклад, на кухні, де Ви зайняті приготуванням їжі. Прибравши найбільш небезпечні речі, запропонуйте йому скласти всі предмети, які Ви попередньо дістали, в шухляду шафи. Банку з кришкою, наповнена різними предметами, дає малюкові можливість ховати і знаходити їх, відкриваючи і закриваючи кришку, гриміти ними.
Дидактичні іграшки розвивають у дитини з проблемами в розвитку дрібну моторику рук, а також — пам’ять і мислення, в силу того, що він запам’ятовує, а потім намагається відтворити ті дії, які йому показали дорослі.
Для дітей з порушеннями в розвитку потрібні такі іграшки: пірамідки і подібні ігри для нанизування форм з різними отворами; матрійки, склянки, коробки та ін.набори однорідних предметів різної величини і кольору для порівняння; варіанти ігор з метою приєднання їх елементів за допомогою липучок, шнурків, гудзиків,кнопок; кубики і розрізні картинки з 2,3,4 частин; різноманітні вкладиші, мозаїки, ємності типу «Поштової скриньки» для вкладання різних форм і предметів у відповідні отвори або рамки, музичні інструменти і звучні іграшки для розвитку слухового уваги. Крім того, необхідні різноманітні сюжетні іграшки (ляльки, машини, тварини, предмети побуту: посуд, меблі та ін) Величезне задоволення дітям доставляють ігри з м’ячем. Його можна ловити, катати, підкидати разом з дитиною.
Дітям з проблемами у розвитку дуже корисні ігри з водою, піском та ін. природними матеріалами. Такі дії не тільки приваблюють багатьох з них, але і розвивають тактильні відчуття.
Гра визначає подальший психічний і фізичний розвиток проблемного дитини. Використання у повсякденному житті рухливих ігор, якщо це можливо, створює умови для того, щоб дитина навчилася володіти своїм тілом. Крім того, рухлива гра — джерело радості, одне з кращих засобів спілкування дорослого з дитиною. Включення в гру різних персонажів розвиває дитячу фантазію, сприяє формуванню мови.
Часто батьки запитують: «Коли треба починати розвивати мову дитини?» Відповідь одна: з першого дня його народження.
Розмовляйте з дитиною про все: про те, що Ви робите з ним, про те, що він бачить і чує навколо, про Ваші плани на сьогоднішній день. Ваші фрази повинні бути простими, доступними. Звертайте увагу не тільки на свої слова, але і на звук голосу, артикуляцію, міміку, жести. Обов’язково при розмові з дитиною дивіться на нього, посміхайтеся йому.
Обов’язково слухайте музику, музичні твори та казки. Їх позитивний вплив на здорових дітей і дітей з порушеннями розвитку — давно доведений факт у спеціальній педагогіці.
Особливе значення мають настільні ігри для розвитку мовлення дитини, зміст яких збагатить Вас різними прийомами та рекомендаціями щодо розвитку дитячого мовлення.
У важкій справі виховання взагалі і розвитку мовлення зокрема у Вас є помічники. Этокнижки з картинками, які Ви можете читати і розглядати разом з дитиною, спонукаючи повторювати прочитане або сказане. Багатолітературних творів  залишаються вірними помічниками протягом усього періоду дитинства будь-якої дитини.
Але якщо з художньою літературою Вам буде не складно розібратися, то при покупці спеціальної методичної літератури потрібно бути дуже уважним. Обов’язково з’ясуйте, хто автор, чи є у нього досвід роботи. У нас багато відомих, чудових фахівців, твори яких користуються популярністю серед педагогів та батьків.
Але НЕ ЗАБУДЬТЕ! Саме емоційне спілкування дитини з дорослим, надаючи вирішальний вплив на формування всіх сторін його психіки, стає провідною діяльністю дитини. Ніщо не може замінити моментів теплої,зацікавленої взаємодії дорослого з малюком. Якщо дитина цього позбавлена, -виникає відставання або складності в розвитку: він росте млявим, безініціативним,його мова і пізнавальна діяльність відстають від норми, виникають труднощі в спілкуванні. І тільки в особистісному спілкуванні у дитини виникає відчуття того, що вона потрібна іншій людині, так необхідне для виникнення почуття безпеки, підвищеного життєвого тонусу, впевненості в собі.

Джерело:https://paraskunnina.wordpress.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *